Життя триває

Вчора була в Джобцентрі. Мені погодили продовження вивчення мови! Я йду на В2!!! Моя бератор дуже мене хвалила. І я зрозуміла, що це просто якесь чудо, що я так добре задала В1 і мені дають можливість вивчати рівень В2! Я не маю вищої освіти і мене могли просто направити на роботу, але мені дозволили продовжити навчання! Слава Богу! Як я Йому вдячна!

Та вчора, сидячи у кабінеті фрау Мауер, я знову відчула себе якоюсь маленькою і безпорадною. Коли проходить день за днем у навчанні, прибираннях, приготуванні їжі і турботою за дітей, ти просто живеш, а коли ти опиняєшся у якійсь державній установі, то відчуваєш просто причину твоєї присутності в цьому закладі і ця причина змушує тебе бути якоюсь маленькою. Дивне і неприємне відчуття.

Та все одно, продовжуємо жити далі!

Їду сьогодні в Кельн, робити закордонні паспорти собі і дітям. Насолоджуюсь краєвидами! Тут так гарно!

І коли ж я почну описувати увесь шлях до Німеччини? Сподіваюсь, що скоро!